Важко уявити сучасну Німеччину, яка б сперечалася із Польщею про відкриття архівів часів війни, чи про те хто розпочав Другу світову. З Росією ж – все по-іншому. Візит Володимира Путіна у перший тиждень вересня до Гданська, де церемонією нагадали про перші постріли Другої світової війни у вересні 1939, був і кроком вперед, і депресивною ознакою того, що відносини між цими державами все ще складні.До приїзду російського прем'єр-міністра, польські високопосадовці намагалися залишатися ввічливими та стриманими. В червні на сайті Міністерства оборони Російської Федерації з'явилося повідомлення про те, що саме Польща спровокувала Гітлера і цим спричинила Другу світову війну. В серпні підконтрольний Кремлю телевізійний канал повідомив, що Польща вступала у змови із нацистською Німеччиною проти Радянського Союзу. А російський президент Дмітрій Медвєдєв заперечив, що Радянський Союз несе якусь відповідальність за початок війни.
Поляки вважають такі заяви образливими. Визволення Польщі Радянським Союзом від нацистів, де загинуло близько 600, 000 радянських солдатів, виглядає якимось небажаним благословенням, бо призвело до 45 років руйнівного періоду комунізму. Президент країни, Лех Качинський, виступаючи перед аудиторією заявив, що радянське вторгнення 17 вересня 1939 було ножем у спину Польщі. Він прирівняв винищення Сталінською секретною поліцією 20 000 полонених польських вояків у Катині до Голокосту. Коли ж брат-близнюк президента Ярослав був прем'єр-міністром, то схожа жорстка заява стала приводом до охолодження відносин із Росією та Німеччиною на довгий період.
М'якіший Дональд Туск (після того як став прем'єром у 2007) подружився із Німеччиною, з того часу теплішають і відносини із Росією. Він надіявся, що запрошення Путіна до Гданська разом із німецьким канцлером Ангелою Меркель зробить неможливим для російського лідера пропагувати версію історії у радянському стилі. У поляків власні рахунки з війною, які можуть ніколи повністю не збігтися з версіями сусідів. Але, якщо протиріччя з Німеччиною (в основному через повоєнні виселення етнічних німців) ще терпимі, то у відносинах із Росією історія - це відкрита рана.
Путін злегка перев'язав її, але не визнав жодної відповідальності. Він назвав Катинь "злочином" і сказав, що є "добрі причини" засуджувати пакт Молотова-Рібентропа 1939 року між нацистською Німеччиною та Радянським Союзом (секретний протокол про поділ Східної Європи). Але у своїй промові Путін не користувався тою риторикою, на яку сподівалися поляки. Він сказав, що пакт був однією з багатьох помилок, таких, наприклад, як Мюнхенська змова 1938 року, коли Франція та Великобританія дозволили розчленування Чехословаччини (Путін навмисне наголосив на слові "розчленування", бо Польща теж була до цього причетна).
Сьогодні Мюнхен розглядають як ганебну сторінку в історії британської дипломатії. Кілька росіян висловлюються про пакт Молотова-Рібентропа так само. Проте, не встиг Путін закінчити свою промову в Гданську як Костянтин Сьомін, ведучий на офіційному російському телеканалі, заявив, що "нам нема чого каятися і ми не повинні ні перед ким вибачатися; пакт був єдиним можливим рішенням, який зберігав життя поляків разом із іншими народами". Він також висловив сумнів щодо автентичності секретних протоколів до пакту.
Після всього, що трапилося, сьогодні навіть бажане розшифрування радянських архівів звучить якось невпевнено. Путін заявив, що справа зрушиться з мертвої точки лише на взаємній основі. Це звучить хитро, бо польські архіви часів війни вже розшифровано і зовсім не без допомоги російських "відвідувачів".
Джерело - The Economist, переклад з англ. Ольга Ворожбит
|