work news gallery interesting forum
29 березня, п'ятниця, 2024 р.Б.
Україну втягують у війну.

Тепер вже не зрадники? Росія перестала звинувачувати українців у зраді. Раніше Віктора Ющенка було оголошено зрадником, оскільки той нібито допоміг своєму кумові Саакашвілі поставками зброї, з якої вбивали росіян під час короткої російсько-грузинської війни. Однак парламентська комісія на чолі з депутатом-регіоналом Валерієм Коновалюком не довела жодних зловживань при продажі зброї. А після зміни влади у Києві Москва раптом забула про свої претензії – пише Пьотр Андрушєчко у статті, яку опублікував інтернет-портал польського видання Nowa Europa Wschodnia. 8 серпня минуло два роки від вибуху грузинсько-російської війни. Хоча самої війни було заледве кілька днів, суперечка між Москвою й Тбілісі триває понині. Обидві сторони представляють власне бачення причин і версії перебігу збройного конфлікту. Навіть звіт Європейської Комісії, який склала група на чолі з Гайді Тальявіні, не давала однозначної відповіді на питання, хто винен. У документі, правда, сказано, що агресію почала Грузія, але водночас зазначено, що до цього її спровокувала Росія. Наслідком війни стало оголошення незалежності двох повсталих грузинських провінцій – Абхазії та Південної Осетії. Однак тріумф Кремля був скромним. Нові держави так і не здобули визнання міжнародної спільноти (крім Нікарагуа та Венесуели), а залучення їх на свій бік Росії ймовірно коштувало кількох мільярдів доларів. На неділю 8 серпня російське державне телебачення підготувало марафон присвячених війні фільмів, від документальних до художнього «Олімпіус інферно». З показаних документальних матеріалів можна було довідатися, що Росія програла війну лише на пропагандистському фронті й стала жертвою світової мас-медійної змови, в якій її зображували агресором. Справді, Росія програла інформаційну війну, хоча за всяку ціну намагалася змусити грузинську сторону мовчати. У перші дні конфлікту російські хакери атакували більшість грузинських сайтів, які подавали інформацію про війну. Частина грузинських журналістів та аналітиків повідомляли з допомогою своїх блогів. Там також можна було подивитися аматорські знімки та фільми з фронту, а згодом із територій, які окупували росіяни. З закликом надсилати такого штибу матеріали постійно зверталося грузинське телебачення. Вкладаючи в телефон грузинську sim-картку, користувач відразу отримував смс із проханням посилати зареєстровані матеріали на тему конфлікту. У мас-медійному та пропагандистському розрізі Грузія давала собі раду краще, ніж її армія в сутичках із російськими силами. Грузії вдалося переконати більшу частину світової громадської думки, що це вона жертва – Давид у бою з Голіафом. Чи відповідав цей образ дійсності? Напевно, що ні, так само як російське змалювання Грузії, що проводить етнічні чистки у Південній Осетії. У фільмах на російському телебаченні багато говорилося про жертви серед цивільного населення Південної Осетії та серед російських миротворчих сил. Однак ця інформація не була підкріплена доказами. Вже у вересні 2008 року в Києві відкрили виставку фотографій з грузинсько-російської війни авторства фоторепортерів агенції «ИТАР-ТАСС». Працюючи в Цхінвалі та на околицях від самого початку війни, фоторепортери задокументували невелику кількість жертв порівняно з офіційними повідомленнями південноосетинської та російської влад. Відразу після війни російська сторона стала розповсюджувати публіцистичні матеріали, а з часом і стрічки, де доводилося, що Грузію в агресії підтримали США та Україна. Президент Саакашвілі тішився американською підтримкою, що аж ніяк не могло тішити московських контролерів пострадянського простору. А в випадку України йшлося про дружбу та співпрацю між президентами Ющенком і Саакашвілі, отже, й про союз двох вождів, яких до влади привели так звані кольорові революції. Президент Віктор Ющенко поступово перетворився на найбільшого після Саакашвілі ворога «русскаго міра». Йшлося про питання НАТО, Голодомору, розміщення Чорноморського флоту в Криму тощо. Образ України як ворога Росії, що допомагає Грузії у приготуванні та в самій війні з Росією, постав у двох фільмах. Прем’єра стрічки «Війна 08.08.08. Мистецтво зради» відбулася восени 2008 року, при чому українська презентація, яку готував серед інших депутат Партії регіонів Валерій Коновалюк, закінчилася втручанням Служби безпеки України. Прем’єра другого фільму «Свій – чужий» мала місце 1 лютого 2009 року. Обидва фільми висловлювали подібні звинувачення на адресу тодішньої влади України. По-перше, перед конфліктом Україна постачала Грузії зброю, з якою потім убивали росіян. Пригадаймо, що не було оголошено жодного міжнародного ембарго на поставки зброї в Грузію. По-друге, в боях на боці грузинів нібито брати участь українські найманці, зокрема офіцери українських спецпідрозділів. Стрічка закінчується словами: «Так виглядала допомога кума Ющенка кумові Саакашвілі а в нас же спільна історія, спільні герої Нехай провокація Ющенка лишиться суто провокацією Ющенка». Ці речення добре ілюструють наміри російської сторони: мотив братньої зради російського народу з боку української влади, а конкретно українського президента мав бути використаним у боротьбі проти Ющенка незадовго до президентських виборів. Кульмінацією кремлівських дій проти Ющенка став відкритий лист президента Медвєдєва його українському відповідникові, опублікований 11 серпня 2010 року. Поміж численних претензій на адресу українському президентові з’явилася вже відома скарга на братню зраду російського народу під час грузинсько-російської війни – Україна під керівництвом Ющенка стала на бік керманича Саакашвілі, а «цивільних жителів і російських солдат миротворчих сил у Цхінвалі вбивали українською зброєю». У зв’язку з цим Україна та інші держави, які постачають зброю режимові Саакашвілі, «повністю розділяють із Тбілісі відповідальність за скоєні злочини». Проте навіть слідча комісія у справі поставок української зброї в Грузію, створена в українському парламенті на чолі з депутатом-скандалістом Валерієм Коновалюком, не довела жодних зловживань у продажу зброї Грузії. Те, що російська сторона постачала зброю сепаратистським грузинським провінціям, ясна річ, не підлягало ніякій критиці. Ситуація змінилася після перемоги на президентських виборах в Україні Віктора Януковича. Разом із потеплінням відносин російська сторона забула про колишні звинувачення на адресу Києву. 8 серпня у телевізійному матеріалі про війну дворічної давності згадано було тільки про двох держав, які підтримали Грузію, – США та Ізраїль. Закиди Сполученим Штатам видаються зрозумілими. Що ж до Ізраїлю, то важко сказати, чи справа лише в контактах між Тбілісі й Тель-Авівом. Ізраїль таки підтримував гарні відносини з Грузією, що, мабуть, було результатом теплих американсько-грузинських відносин. Попри те, що Україна тепер «очищена» від кремлівської пропаганди та звинувачень у співпраці з Саакашвілі, проблема грузинсько-російського конфлікту лишається в Україні актуальною. По-перше, через дії Чорноморського флоту з бази в Севастополі Україна мимоволі була втягнута у конфлікт. На таку небезпеку, пов’язану з розміщенням флоту в Криму, звертали увагу чимало українських аналітиків. По-друге, після війни в серпні 2008-го почали говорити про повторення південноосетинського сценарію в Криму. Писалося, що як і в Південній Осетії, Росія роздає в Криму російські паспорти – адже під час інтервенції в Південній Осетії звучав аргумент захисту російських громадян. Схоже, разом із відлигою в російсько-українських відносинах, що на практиці вилилася, зокрема, в подовження розміщення Чорноморського флоту в Криму до 2042 року, така небезпека віддалилася. Але нічого не триває вічно, і в разі наступного охолодження відносин Крим може виявитися спірною територією. http://vidgolos.com/

Поділитись
| додано: 19/08/2010 | VolodymyrMordas |
Новини
06 січ.
Де не стоятиму - вистою
17 вер.
18 вересня 2013 року відбудеться відкрите засідання Громадського комітету із вшанування пам’яті жертв Голодомору
04 вер.
Наливайченко просить Генпрокуратуру захистити права реабілітованих жертв політичних репресій
24 лип.
Щорічний мистецький захід "Толока в Легедзине" цього разу 10 серпня 2013 р.
24 лип.
24 липня 2013, Київ, Майдан Незалежності. ПЕРШИЙ ФЛЕШМОБ-ЗАПРОШЕННЯ НА ЕТНО-ФЕСТИВАЛЬ "ЖНИВА 2013. ДОМОТКАНЬ"
22 черв.
Музей Івана Гончара - 22-23 червня, фестиваль «КОБЗАРСЬКА ТРІЙЦЯ»
22 черв.
Музей Івана Гончара - 22 червня, відкриття виставки «Микола БУДНИК – майстер, художник, поет»
22 черв.
Музей Івана Гончара - 20 червня, відкриття виставки Надії Вінарської-Марченко «Я СВІЙ ЧАС У ВИШИВКАХ ЛИШАЮ...»
15 квіт.
ПРЕС-РЕЛІЗ - В МУЗЕЇ ІВАНА ГОНЧАРА - 16 КВІТНЯ 2013 РОКУ О 17:00 відбудеться творчий вечір ЛІРНИКА ЯРЕМИ
13 квіт.
Вільна дискусія "Сила ненасильницького спротиву. Спогади про Норильське повстання 1953 р."
13 квіт.
24 квітня 2013 р., 11:00 Будинок Вчителя. Круглий стіл, присвячений 95-й річниці Української Держави (Гетьманату П.Скоропадського)
20 лют.
АКЦІЯ Громадського об’єднання «Українська Справа» «ХОЧЕМО ЧИТАТИ ПРЕСУ УКРАЇНСЬКОЮ»
31 січ.
"Патріотами не народжуються, а стають", – Вадим Васильчук
18 січ.
Допоможи встановити меморіальну дошку воїнам Армії УНР
20 груд.
У Харкові міліція затримала 22-х учасників ходи на підтримку Павліченків
14 лист.
They are not killers! - справа Павлiченків.
Внески товариства та благодійні внески людей, які хочуть підтримати нас і нашу діяльність.
 
maidan.org.ua
Дитячо-юнацький еколого-туристичний клуб <Екотур>
Контакти:
Для запитів:question(at)spas.in.ua
Осавул БКБЗ"Спас":vadymyrko(at)spas.in.ua
 +38 (063) 841 44 60
Прес-служба:press(at)spas.in.ua
 +38 (093) 648 11 50
Діяльність | Новини | Світлини | Цікаве | Форум
Події | Спорт | Вишколи | Культура | Контакти
 Розробка та дизайнування - "web-design samsobisam"