По-своєму щиро нас привітав вокзал Івано-Франківська. Було трохи похмуро, здається, накрапав дощ. Тому ми швидко знайшли автобус до Коломиї і вирушили в дорогу. Швидко дібралися. Одне із найбільших міст Івано-Франківської області привітало братчиків сонячно, але все ж трохи здивовано...
По-своєму щиро нас привітав вокзал Івано-Франківська. Було трохи похмуро, здається, накрапав дощ. Тому ми швидко знайшли автобус до Коломиї і вирушили в дорогу. Швидко дібралися. Одне із найбільших міст Івано-Франківської області привітало братчиків сонячно, але все ж трохи здивовано – такої «навали туристів» в камуфляжах і з величезними наплічниками тут, напевне, не бачили з часів минулого спасівського табору, але слово «навала» тут вжито у позитивному значенні.
І це стало особливо зрозуміло, коли братчики прибули нарешті до села Стопчатів. Напевне, хлопці і дівчати й самі не вірили з яким нетерпінням їх чекали в місцевій школі… Це стало зрозуміло, як тільки до зали, де мав проходити виступ, зайшли учні. Після перших хвилин виступу в їхніх очах запалав вогник зацікавлення та захоплення і коли братчики запропонували дітям пограти «у мішки» та «у шапки», то охочими пограти виявилися мало не всі присутні у залі.
Звичайно ж, переможці отримували подарунки – диски із українською музикою, україномовними фільмами та мультиками. Кілька таких дисків спасівці подарували і школі, для того щоб учні любили своє, рідне, і усвідомлювали, що існує безліч української музики та фільмів, які на багато кращі, ніж російська чи іноземна «попса».
Після виступу братчики вирушили на гору Ратунда, щоб облаштовувати табір та продовжувати справу, розпочату минулого року. Дорогою вони підживилися свіжим молочком та зібравши необхідний реманент у місцевої громади (лопати, сокири, пилки, тачки і т.д.), попрямували далі.
Цього року у таборі було багато тих, для кого він став першим у колі спасівців, але були і досвідчені „ветерани”. Як тільки усі дібралися до місця проведення табору, то одразу пішли до кургану, аби вшанувати пам‘ять загиблих за волю України; доторкнутися до старого дуба, і поглянути, як ростуть собі молодий дубочок і калина, які висадили минулого року.
Далі облаштування табору, вечеря, вогнище, пісні, сон і нічне стійкування. На щастя, ця ніч була спокійною, а от наступна…
|